Пів плащаЩо Сульпіцій написав далі

Після книжки

«Життя» закінчується до Мартинової смерті.

Сульпіцій закінчив «Життя святого Мартина» близько 396 року, коли Мартин був іще живий. Тому сцени смерті в книжці немає. Вона, і ще чимало іншого, — у тому, що він написав згодом: у трьох листах, збірці діалогів та історії світу.

Ким був Сульпіцій?

Сульпіцій Север народився близько 360 року в знатній родині в Аквітанії, на південному заході Галлії. Він вивчав право і був відомим адвокатом. Коли його дружина померла молодою, він покинув кар’єру, до чого його заохочували теща Бассула і друг Павлин Ноланський, і перетворив свій маєток у Примуліаку на релігійну спільноту. Він відвідував Мартина в Турі і каже, що мав свої відомості від самого Мартина і від тих, хто з ним жив.

Три листи

Перший, до Євсевія, — відповідь критикові. Мартин, про якого казали, що він зупиняв пожежі, щойно сам обгорів у пожежі. Сульпіцій розповідає все як було: Мартин спав у кімнаті при церкві, відсунув солом’яну постіль, бо вона була зам’яка, і солома зайнялася від опалення. Спершу він борсався із засунутими дверима, потім став молитися, і ченці знайшли його неушкодженим. Мартин сам визнав, що надто довго не брався до молитви.

Другий, до диякона Аврелія, описує напівсон на світанку: Мартин у білому простягає книжку і благословляє її автора, а потім підноситься й зникає з очей. Увійшов слуга. З Тура прибули двоє ченців зі звісткою, що Мартин помер.

Третій, до Бассули, — це сама смерть. Мартин іде до Канда помирити духовенство, яке пересварилося, занедужує і молиться словами, наведеними нижче. Він просить покласти його на веретище й попіл і не дає повернути себе на бік, щоб і далі дивитися в небо. На похорон, як кажуть, прийшло майже дві тисячі ченців.

Господи, якщо я ще потрібен Твоєму народові, я не відмовляюся від праці. Нехай буде воля Твоя.
Сульпіцій Север, Лист 3

«Діалоги»

Близько 404 року Сульпіцій написав розмову між собою, своїм другом Постуміаном, який щойно повернувся після трьох років на Сході, і Галлом, учнем Мартина. Постуміан описує ченців Єгипту. Галл відповідає історіями про Мартина, яких немає в «Житті». Головну думку сказано відкрито: усе, що отці пустелі робили кожен окремо, Мартин зробив сам-один.

Шість історій із «Діалогів»

  • Другий плащ

    Уже єпископом, ідучи взимку до церкви, Мартин каже своєму архідияконові вдягнути напівголого жебрака. Архідиякон зволікає. Мартин тихцем знімає власну туніку, віддає її, а потім відмовляється починати богослужіння, доки не вдягнуть «бідного», маючи на увазі себе. Він служить у дешевій грубій одежині, купленій поспіхом. (II, 1–2)

  • Палаючий трон

    Імператор Валентиніан наказує зачинити перед Мартином двері палацу. Після семи днів посту Мартин усе одно заходить. Імператор відмовляється встати, доки його сидіння не охоплює полум’я. Оповідач визнає, що сам цього не бачив. (II, 5)

  • Імператриця біля столу

    Дружина імператора Максима власноруч готує Мартинові обід і подає його стоячи, як служниця. Це сталося одного разу, каже оповідач, коли Мартинові йшов сімдесятий рік. Ця згадка — одна з причин, чому деякі історики відносять його народження до 316 року. (II, 6–7)

  • Заєць

    Мартин зустрічає мисливців, чиї собаки ось-ось схоплять знесиленого зайця. Він наказує собакам спинитися, і вони стоять, наче прив’язані, доки заєць не втече. Про щойно обстрижену вівцю він каже: вона виконала Євангеліє; мала дві одежини і одну віддала. (II, 9–10)

  • Брикцій

    Брикцій, священник, вихований у Мартиновому ж монастирі, вдирається до нього і ображає його: Мартин заплямований роками у війську, а від своїх видінь зовсім здитинів. Мартин відповідає лагідно і відмовляється будь-коли його усунути. «Якщо Христос терпів Юду, чому б мені не терпіти Брикція?» Брикцій став єпископом після нього. (III, 15)

  • Бестселер

    Постуміан каже, що знаходив «Життя» всюди, де мандрував: у Римі, де книгарі тішилися, бо ніщо не продавалося швидше, у Карфагені, в Александрії і в руках одного старого в єгипетській пустелі. Це Сульпіцій рекламує власну книжку. Але це й добре свідчення того, що книжка поширювалася швидко. (I, 23)

«Хроніка»

Близько 403 року Сульпіцій видав також коротку історію світу, від створення світу до своїх днів. Її останні розділи — головне джерело про суд над Прискілліаном і про Мартинову спробу його зупинити.

Ті, хто прийшов після

У 460-х роках Павлин із Періге переклав «Життя» і «Діалоги» віршами, у шести книгах, для турського єпископа Перпетуя, який відбудовував базиліку над гробницею. Між 573 і 576 роками Венанцій Фортунат зробив це ще раз, у чотирьох книгах.

Григорій, єпископ Тура від 573 до 594 року, написав чотири книги про чудеса біля гробниці, багато з яких сталися за його часів. Його «Історія франків» подає дати, які Сульпіцій пропустив, і розповідь про те, як мешканці Тура і Пуатьє сварилися за тіло.

Де їх прочитати

«Життя» є на цьому сайті безплатно. «Листи», «Діалоги» і «Хроніку» можна прочитати онлайн англійською в перекладі Alexander Roberts 1894 року, який є суспільним надбанням, на сайтах New Advent і Christian Classics Ethereal Library. Скорочений англійський переклад «Історії франків» Григорія (Ernest Brehaut, 1916) є в Internet History Sourcebook Фордгемського університету.

Читати далі

Мартин у мистецтві →Той, хто сказав «ні» →Покровитель чого? →Факт чи легенда? → Отримати книжку — безплатно

Джерела: Сульпіцій Север, «Листи» 1–3, «Діалоги» і «Хроніка» (переклад Alexander Roberts, 1894, сучасною мовою); Григорій Турський, «Історія франків» I, 48. «Діалоги» тут поділено на три книги, як у цьому перекладі; деякі видання налічують дві. Знайшли помилку? Напишіть нам

Отримати книжку