Майже все, що відомо про Мартина, походить від одного автора, Сульпіція Севера, який його знав і ним захоплювався. Дещо з того, що розповідають про Мартина, надійне, про дещо історики сперечаються, а дещо додали через століття. Ця сторінка розбирає найвідоміші твердження.
Клопіт із джерелом
Сульпіцій каже, що писав правду і що знає її від самого Мартина і від тих, хто з ним жив. Але він писав, щоб прославити, будував свої сцени за біблійними взірцями і мав власні рахунки з єпископами Галлії. У ньому сумнівалися ще за його життя. У його «Діалогах» один співрозмовник переказує, що якийсь чоловік звинуватив Сульпіція в тому, що той багато набрехав у своїй книжці, а другий починає називати живих свідків кожного чуда, бо слухачі мали сумніви.
У 1912 році французький історик E.-Ch. Babut доводив, що більша частина «Життя» — літературна вигадка. Hippolyte Delehaye докладно відповів йому 1920 року. Пізніші дослідники, як-от Jacques Fontaine і Clare Stancliffe, обрали середній шлях: Сульпіцій розповідає про справжніх людей і справжні події, але стилізує їх, і кожну історію треба зважувати окремо.
Шістнадцять тверджень
- Є в книжці
Він розрубав свій плащ навпіл для жебрака в Ам’єні
Життя, розд. 3. Сувора зима, міська брама, жебрак, повз якого всі проходять. У Мартина не лишилося нічого, крім військового плаща; він розрубує його мечем посередині й половину лишає собі. Дехто з перехожих сміється. Сульпіцій — єдине джерело, і року він не називає.
- У книжці нема
Він був на коні
У тексті коня не згадано. Мартин справді служив у кінному загоні, тож це не є неможливим, але вершник, який нахиляється із сідла, походить із середньовічного мистецтва.
- Вибір художників
Плащ був червоний
Сульпіцій кольору не називає. Деякі автори твердять, що гвардійська кіннота носила біле, але це здогад. Червоний обрала більшість художників; інші зробили плащ зеленим, синім чи фіолетовим.
- У книжці нема
Він віддав лише половину, бо друга належала війську
Популярне сучасне пояснення без жодного стародавнього джерела. Причина, яку наводить Сульпіцій, простіша: плащ був усім, що в Мартина лишилося, і частину він залишив, щоб самому не бути голим.
- Спірно
Він народився 316 року
Обидві дати походять із джерел. Числа Григорія Турського дають 316 рік. Числа самого «Життя» (до війська в 15, охрещений у 18, звільнений приблизно через два роки за Юліана) дають близько 336-го. Дослідники розходяться, тому цей сайт подає обидві.
- Спірно
Він прослужив у війську п’ять років
«Життя» каже: близько п’яти. Якщо він народився 316 року і пішов із війська за Юліана, то було ближче до двадцяти п’яти. Деякі історики вважають, що Сульпіцій скоротив цей строк, бо довга військова служба була для єпископа незручною.
- Лише в книжці
Ворог здався наступного дня після того, як він відмовився воювати
Життя, розд. 4. Жодне інше джерело про цю капітуляцію не згадує, і сцену важко датувати.
- Пізніша легенда
Його схованку виказали гуси
У «Житті» гусей немає. У 9-му розділі один житель Тура вдає, що його дружина хвора, Мартин виходить до неї, і натовп веде його до міста. Історія про гусей з’являється значно пізніше, ймовірно, щоб пояснити, чому в його день їдять гуску.
- Добре засвідчено
Слово «каплиця» походить від його плаща
Середньовічною латиною cappella, «плащик», називали реліквію, потім королівську молитовню, де її зберігали, потім будь-яке невелике місце молитви. Автори IX століття вже пояснюють це саме так. Меншість дослідників виводить це слово інакше.
- Надійно з VII століття
Франкські королі берегли його плащ
Королівський судовий вирок приблизно 680 року згадує присяги, складені на cappa святого Мартина. Перед тим — майже три століття мовчання: Сульпіцій ніде не каже, що сталося з Мартиновою половиною, і ніщо не свідчить, що нею володів Хлодвіг.
- Майже напевно
Він помер 8 листопада 397 року
Сульпіцій дати не називає. Рік походить від Григорія Турського; день вирахувано з його «опівночі в неділю» і зі свята похорону 11 листопада. Кілька авторів, давніх і сучасних, відносять смерть на кілька років пізніше.
- Турський переказ
Мешканці Тура винесли його тіло крізь вікно
У Сульпіція цього немає. Григорій Турський розповідає про це майже через 200 років, і ця історія підкріплює право його власного міста на реліквії.
- З чуток
На його похороні йшло дві тисячі ченців
Це число самого Сульпіція, і він сам його пом’якшує: їх, «кажуть», зібралося стільки. Його там не було.
- Легенда
Уздовж Луари розквітали квіти, коли повз везли його тіло
Ні Сульпіцій, ні Григорій не згадують ні квітів, ні теплої погоди. Ця історія — пізніший фольклор, який пояснює лагідні дні, що часто настають близько 11 листопада, «літо святого Мартина».
- Занадто сильно
Він був першим святим, який не був мучеником
Немучеників, як-от Антонія Єгипетського, уже шанували на Сході. Мартин був серед перших, і найпомітнішим на латинському Заході, хто дістав власне свято і святиню, до якої ходили паломники.
- Надійно
Його ім’я означає «Марсів»
Martinus — звичайне римське ім’я, утворене від Марса, бога війни. Що його батько-воїн обрав це ім’я навмисне — слушний здогад, і не більше.
Що лишається
Якщо відкинути пізніші легенди й сумнівні числа, лишається чимало. Син воїна з Паннонії покинув військо, жив ченцем біля Пуатьє, а потім біля Тура, став єпископом проти волі інших єпископів, обходив свою дієцезію пішки, сперечався з імператором і помер у Канді в останні роки четвертого століття.
І він зробив із плащем одну річ, якої ніхто не зміг забути.
Читати далі
Мартин у мистецтві →Той, хто сказав «ні» →Покровитель чого? →Після книжки → Отримати книжку — безплатно
Джерела: Сульпіцій Север, «Життя святого Мартина», «Листи» і «Діалоги»; Григорій Турський, «Історія франків» I, 36 і 48. Позиції сучасних дослідників (Babut, Delehaye, Fontaine, Stancliffe, Barnes) викладено за довідковими виданнями та рецензіями, а не за самими книжками. Знайшли помилку? Напишіть нам